Jokes are disguised forms of aggression.

When such a touchy subject as “about freedom” is brought up, there is always one, who says:
“I’m not able to do whatever I want to. Am I free? No.”
“I can’t ride Lamborghini. I’m not free…”
“Where is my freedom if I don’t live where I want to?”
...damn...blah-blah-blah...
Also people can’t fly. Is this fact caused by a lack of freedom?

The secret always was...
The secret always is...
The secret always will be...
... how to die.

Это просто....просто...бомба!!! Шпилить ВСЕМ!

P.S.: Поговаривают, что в России запретят. Бугага.

Nokia offers an astonishing device, able to change market attitudes of smartphones manufacturers. From the beginning smartphones were described as pocket computers. But despite all advances in usability and computing power it was incorrectly to compare them with PCs (even smartphones running MS Windows Mobile). Nokia had finally made a significant decision - it refused Symbian. New OS is known as Maemo 5. Maemo is Linux based OS and it was developed especially for N900. This occasion (I mean using Linux as OS for smartphones) opens interesting perspectives firstly for software developers. Actually, community has been already organised: http://maemo.nokia.com/developers/ and SDKs and debugers are waiting for the future knights.

 В моей голове играет скрипка, но ее никто, никогда не услышит.

Мир вокруг, словно вязкое тесто
В этом замесе знай свое место
И там, где даже думать тесно
Мне удается писать эти тексты
Не от зависти, и не ради мести
Эта нота моего протеста
Я не знаю, что ждет меня у подъезда,
Но я чувствую - ... я здесь проездом.

Терминатор 4 - достойное продолжение забавной истории о войне между людьми и железными дровосеками. Спасибо, Джеймс Кэмерон, правда, - круто. Но мой беспокойный мозг не может понять одной штуки. А дело вот в чем. Перед тем как сходить на 4го Терминатора, я решил скачать 1го и восстановить пробелы в понимании всей саги.
В первой части к Саре Коннор прилетает, если так можно сказать, некий Крис - повстанец из будущего(как известно не самого радужного), задачей которого является спасти ее от дремучего Т-800, он же Терминатор, он же Арноль Шварценеггер, он же губернатор Калифорнии. Послал его(Криса) из будущего (в прошлое) Джон Коннор - сын Сары Коннор, от того же Криса(это и был тот пробел который я восстановил, просмотрев первый фильм). Если, прочитав написанное у вас появилось ощущение непонятного узла в голове, то Вы догадываетесь о чем я. Нет?
Появление Криса есть одновременно и причиной и следствием одних и тех же событий, при таких раскладах во времени(я имею в виду временную ось) образуется замкнутый круг, петля без точки входа. Ведь на то время, когда Сара встречает Криса(причина рождения Джона, ибо он - папа) она не беременна Джоном, так как(это вопрос) в будущем Джон может послать к ней своего отца(следствие, ибо он - защитник Сары)???!!!

Ах Альберт, Альберт, ты бы мне помог, успокоил...

- Студент Генрі-Пух, магазин, споряджений трьома бойовими патронами, отримав.
Голосно доповівши, вкотре перераховую - один, два, три, - так три. Перекидаючи з руки в руку грубий металевий магазин:"...патрони так блистять...мідь?"
- До зброї, заряджай!
За спиною чую сопіння приставленого до мене вусаня в бронебійних окулярах: "Так, ну давай, спокойно."
Думаю:"Хе-хе, хвилюєшся?!".
Магазин м'яко входить в лоно руків'я ПМ'а- "Кляц".
- ... так, хорошо, теперь резко затвор..
Робив я це не вперше, але всеодно не відчув як спріла долоня лівої руки. Пальці різко зісковзнули з насічки затвора. Помітивши мою невдалу спробу:
- ... что ти делаешь, постой, не дёргай...
- Рука вспотела, всё нормально, сейчас...
Поспіхом витираю руку об "скляну" куртку. Трішки відтягнувши затвор, переконуюсь, що патрон не зажувало і різко пересмикую затвор. На цей раз патрон слухняно хлюпнув у стволі. Подумки сам до себе посміхаюсь:"...так, ну наче гут, сподіваюсь пальці не відірве".
А зліва від мене вже бадьоро лунає:
- Студент Іванов до стрільби готовий!
- Студент Пупкін до стрільби готовий!
Не змушую і я на себе чекати:
- Студент Генрі-Пух до стрільби готовий!
Рахую соті секунди. І ось:
- Вогонь!
Рука здіймається над мішенню: "Боже, 25 метрів? Все ж таки треба сходити до окуліста". Цілюсь. Раптом:
- Бах!
Зліва від мене лунає постріл. Від несподіванки на мить зажмурюю очі. Ударна хвиля ледь помітно відносить мене у бік. Звук від пострілу блискавкою проноситься приміщенням, відбивається від бетонних стін і сотнею маленьких дзвіночків повертається мені прямісінько у вуха. Відкриваю очі: "...йопта...". Зелена пляма мішені - на мушці. Затримую подих.
- Бах!
Думка швидша за постріл.
- Бах! Бах! Бах!...
Залу заповнив гул від пострілів. Шершнями вони розлітаються навколо і безжально бомбардують звиклі до більш ритмічної музики membrana tympani. Головне почути перший, далі вже - байдуже. В повітря підіймається перчений запах паленого пороху. Голос, наче з того світу:
-...бери ниже, не спеши!
А я вже ніц не чую, в голові лунають пасхальні дзвони. Прицілився. Затамував подих:
- Бах!
І втретє:
- Бах!
І загалом 15 "бахів".
- Студент Генрі-Пух стрільбу закінчив.
Командирський голос:
- До огляду!
ПМ розкарячився, відвівши затвор у заднє положення. Лівою рукою, не дивлячись, дістаю магазин і помічаю що рука не природньо липне до зброї. Дивлюся: пальці лівої руки залиті багряницею. Вусань:
- Что это? Что с тобой?
Моя невдала спроба зарядити зброю мала криваві наслідки: насічкою затвора я зідрав клаптик шкіри на вказівному пальці і тепер він разом зі своїми сусідами були схожі на сосиски щедро политі кетчупом. Оглянувши руку, витираю її об куртку:
- Студент Генрі-Пух, зброя розряджена і поставлена на запобіжник.
Вусань, насовуючи окуляри і роздивляючи мою руку:
- Подойдешь к санитару потом...
- Угу.
...
До санітара я не підійшов. Вимив руки в туалеті і, за порадою підполковника, приклав папірець до рани, щоб зупинити кров. І хоча за стрільбу я й отримав цілий "нуль", і обійшлось це мені легким поранненням - було цікаво. Пізніше один з нас поділиться своїми враженнями: "...это как первый раз водку попробовать, как после первого секса, ну правда, парни, это здорово ..." - мої враження були не настільки різнобарвними(певно я забув, як то воно, перший раз після сексу, або ж тому, що стріляти вже доводилось), але я з ним згідний.
Відчуваєш, що щось відбувається і ти приймаєш у цьому безпосередню участь. Відчуваєш щось нове, захопливе, невідоме. Саме такі миті і складають життя.
Така моя історія, історія одного дня.

 наша модель поведения инкапсулирует наши эмоции...

В цій країні стрімко зростає кількість прихильників нетрадиційної медицини. Як душевні так і фізіологічні травми лікуються "народним" півком, яке вже в котре отримує горде звання "Вибір року" та чєбурєком, на дисерт смачний папірос. Ліки вживаються тричі на день: на сніданок, обід та вечерю. Шануймося.

Если Ваш код начал жить своей жизнью, значит Вы дали ему слишком много свободы.

Кто-то однажды сказал: "самый большой баг, который допустил Бог при создании человека - это способность человека жалеть себя". Но иногда в голове чего-то не хватает... чего-то 9мм-го весом в 6,1г. Не жалейте себя. Все будет =)

Мне не хватит этой ночи чтобы уснуть, мне не хватит слов чтобы рассказать вам об этом, мне не хватит этой жизни чтобы понять это... это нужно чувствовать. Меня лишили сна - фак!, но я этому чертовски рад =). Сейчас, пока сердце неспокойно, рэпчик в уши и поработать можно.